«Системний аналіз художнього твору» (на основі аналізу оповідання Марка Вовчка «Два сини»)

Кожний художній твір є по своїй природі цілісним утворенням. Він являє собою систему багатьох взаємопов’язаних компонентів, які об’єднані в певну структуру під впливом детермінантів, тобто авторської волі чи існуючих реалій життя. Створений і скомпонований автором, літературний текст є визначальним для аналізу як самої особистості письменника, так і обставин, історичної ситуації, що вплинула на творчість митця. До того ж, системність в опрацюванні художнього твору вказує на його основний смисл, створений окремими компонентами, як складниками однієї значеннєвої одиниці.
Зробимо системний аналіз твору Марка Вовчка «Два сини». Як завершений художньо-літературний твір, текст виступає як певна логічна цілісність. Він описує життя однієї української селянської сім’ї і дає читачеві вичерпну інформацію про долю всіх членів: старенька мати доживає свій вік, бо двоє її синів, змучені рекрутчиною, загинули.
Така цілісна картина створюється автором шляхом поєднання форми і змісту у «внутрішньому світі твору». Тут важливим є виокремлення категорії «елементу» художньої системи твору, як найменшої окремої неподільної одиниці форми, здатної до виконання певної функції. Це авторські прийоми.  
Марко Вовчок використовує, по-перше, мовні прийоми: оповідь від першої особи, просту розмовну мову з її фольклорними та етнографічними елементами – для того, щоб висвітлити щоденні проблеми закріпаченого українського селянства. По-друге, її характеротворні прийоми слугують для відображення реальних соціальних типів людей, що існували в середині 19 століття(закріпачені селяни та рекрути). Суть їх полягає у змалюванні персонажів через їх зовнішній вигляд, поведінку, середовище їхнього життя, а також світоглядну позицію. Не менш важливим для виконання авторського художнього завдання сюжетні прийоми, які показують смисл твору шляхом побудови причинно-наслідкових зв’язків дій окремих персонажів.(Наприклад, набір юнаків у рекрутчину – Андрійко і Василь – новобранці важка служба – хвороба і смерть братів – горе самотності старої матері). Композиційні прийоми, використані у «Двох синах», перетворюють певні елементи художньої системи твору у компоненти шляхом логічного розміщення художнього матеріалу. Це означає, що із виникненням закономірно діючих зв’язків між окремими частинами літературного тексту, він набуває ознак системності, структурності та єдності, тобто перетворюється на логічно завершену цілісність. Системно-організуючим фактором такої цінності є домінанта. Використання вище зазначених прийомів служить письменниці засобом вираження її головної ідеї: «Як соціальні реалії певної епохи(19 ст.)визначають долі конкретних людей(особливо найнижчих за своїм соціальним статусом)».
Як зазначає Клочек, основною проблемою в системному аналізі є виявлення детермінантів, тобто тих сил, під дією яких окремі елементи організовуються в систему, надаючи їм функціональності. Для «Двох синів» такими детермінантами можуть бути декілька факторів. Це образ автора, який обов’язково відбивається у творах. Марко Вовчок, яка сама не була українкою, не була схильна ідеалізувати старину, бо вона її не знала. Проте вона включала у свої твори зразки фольклору, бо вони їй подобалися. Через створені персонажі вона виражала власну позицію щодо тогочасних проблем, (проте на відміну від Шевченка, наприклад,) не мала схильності до конкретних рішучих дій.
Іншим важливим системо-формо-стилетворчим чинником є «художнє мислення автора», як його емоційно-оцінне ставлення до зображуваного, що являє собою. Складний синтез вродженого і набутого соціально-культурного досвіду митця. Саме одруження Марка Вовчка з українським фольклористом і її переїзд на територію України дозволяють авторові стати свідком існуючих на той соціальних негараздів. Аналізуючи побачене у рамках свого світогляду «художньої перспективи(за Клочеком), вона формує художню ідею створення оповідання «Два сини»
Художній світ митця, таким чином, породжує спрямованість, що є показником його інтересу, установки, домінанти.
Такі головні системотоворчі чинники визначають не лише головну ідею, яку автор прагне донести до читача, але також формують його виражальну систему, створену індивідуальним художнім стилем та манерою письма. Єдність форми і змісту у внутрішньому світі твору роблять його цілісним, завершеним гармонійним, а отже, перетворює його на повноцінний літературно-художній твір-систему.

Студентка 317 групи
Факультету англійської мови
Лук’янець Тетяна